Громада схилила голови у скорботі за воїном, який до останнього подиху боронив Україну.
5 квітня 2026 року для Ярмолинецького старостинського округу Гайсинської територіальної громади став ще одним болісним нагадуванням про високу ціну свободи. У рідне село Ярмолинці назавжди повернувся солдат Юрій Чорнокоз — Захисник, який віддав своє життя, служачи Україні.
Про це повідомили на сторінці Гайсинської міської ради. Офіційна Сторінка.
Юрій Чорнокоз народився 30 квітня 1973 року в Ярмолинцях. Тут минули його дитинство і юність. Перші знання здобував у місцевій школі, а повну середню освіту отримав у Кунянській школі. Вирізнявся витривалістю та працьовитістю, тож обрав непросту, але почесну справу — ковальство, яку опановував у Миколаєві. Повернувшись додому, тривалий час працював ковалем у місцевому колгоспі, а згодом — підсобним робітником на переробному комплексі Ладижинської птахофабрики.
За життя Юрій Іванович створив родину, виховав доньку та сина, тішився трьома онуками. Він був людиною праці, турботливим батьком і дідусем, надійною опорою для близьких.
У 2023 році, у складний для країни час, Юрій Чорнокоз зробив свідомий вибір — став до лав Збройних Сил України. Відтоді його життя змінилося: він став воїном, який щодня дивився небезпеці в очі. Разом із побратимами ніс службу у найгарячіших точках фронту. Його бойовий шлях пролягав через Бахмут, Авдіївку, Слов’янськ, Покровськ — місця, де вирішувалася доля держави.
Він неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався у стрій. Для нього це був не просто обов’язок — це була внутрішня потреба захищати рідну землю, дітей, онуків, майбутнє України.
Та війна не відпускає без сліду. У ніч на 11 квітня 2026 року, напередодні Великодніх свят, серце воїна зупинилося під час несення служби. Солдат, водій інженерно-саперного взводу військової частини А5263, помер неподалік населеного пункту Нові Білярі на Одещині внаслідок раптового загострення хронічних захворювань.
Поховали Юрія Чорнокоза на Алеї Слави у рідному селі з усіма військовими почестями. Цього дня Ярмолинці огорнула тиша, наповнена сльозами, болем і вдячністю.
Життя Юрія Чорнокоза — це приклад справжнього патріотизму, сили духу та відданості.