Після 21 місяця невідомості земляки зустріли Захисника живим коридором шани та провели його в останню путь.
Учора, 16 серпня, Джулинська громада провела в останню путь свого земляка, Захисника України Олега Теплицького. Після 21 місяця очікування, надії та болісної невідомості він повернувся додому на щиті.
Про це повідомили на сторінці Джулинської громади.
Олег народився 15 квітня 1991 року в Джулинці. Тут минули його дитинство та юність. Після школи працював будівельником, займався веслуванням на байдарках, брав участь у змаганнях і здобував призові місця. Особливою радістю його життя була донька Анастасія.
1 березня 2024 року Олега мобілізували до лав Збройних Сил України. Молодший сержант, стрілець механізованого підрозділу, він став на захист держави.
3 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте Покровського району Донецької області життя воїна обірвалося. Тривалий час Олег вважався зниклим безвісти. Лише результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Захисник загинув. Йому було лише 33 роки.
У день поховання земляки зустріли Героя живим коридором. Від М’якоходу через Чернятку до Джулинки люди стояли обабіч дороги з українськими прапорами та квітами, схиляючи голови перед воїном.
Попрощатися з Олегом прийшли його рідні, друзі, однокласники, сусіди, побратими, військовослужбовці, представники громади та священнослужителі. Під час мітингу-реквієму згадували його як щиру, доброзичливу, життєрадісну та надійну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Особливо щемкими були слова побратима Олександра, який розповів про спільні військові будні та назвав Олега людиною, на яку завжди можна було покластися.
Олега Теплицького поховали з військовими почестями на Алеї Пам’яті місцевого кладовища. Останню дорогу Героя провели під звуки Державного Гімну України.
Побратими передали його матері Світлані Іванівні прапор підрозділу «Вовки Да Вінчі», а батькові Віктору Миколайовичу — Державний Прапор України.
Для родини це не просто символи. Це пам’ять про сина й батька, який віддав найдорожче за Україну.
Сьогодні біль утрати переживають мати Світлана Іванівна, батько Віктор Миколайович, донька Анастасія, брат Олександр та всі близькі Олега.
Його життя обірвалося надто рано, але пам’ять про нього залишиться з тими, хто його знав і любив.