Повномасштабна війна докорінно змінила життя Валентини Плюскар із Херсонщини. Її рідне село Новодмитрівка опинилося під окупацією, ворог зруйнував батьківський будинок, в окупації помер дядько, а 6-річний племінник загинув під завалами під час обстрілів. Молодший брат Віктор, який захищав Маріуполь на «Азовсталі», потрапив у полон. Родина евакуювалася до Вінниччини. Нове життя Валентина почала у селі Верхівка Гайсинського району, куди разом із донькою приїхала до рідних. Саме тут вона знайшла стабільну роботу на підприємстві МХП, яка стала не лише опорою, а й кроком у нову професійну сферу.
Валентина стала першою жінкою-операторкою на виробничій дільниці у цеху первинної обробки на Переробному комплексі МХП. Її робота пов’язана з технічним обслуговуванням обладнання, контролем роботи систем, виявленням та усуненням несправностей. Раніше така професія вважалася винятково чоловічою, однак Валентина довела: жінка може впоратися не гірше. Вона швидко опанувала нові навички, навчилася працювати з технікою та здобула повагу колег. Особливо вона цінує командну роботу та підтримку, яку відчула з перших днів.
До переїзду Валентина працювала на заводі напівфабрикатів, де кожен займався лише своїм. У МХП вона побачила зовсім інший підхід: згуртовану команду, де допомагають, підстраховують і підтримують одне одного. Колектив започаткував традицію дарувати іменні футболки на день народження, що додатково згуртовує працівників. Стабільна зарплата, безпечні умови, харчування, трансфер і соціальні гарантії стали важливою частиною нового життя Валентини. Окрім цього, вона познайомилася тут із майбутнім чоловіком, а разом із ним придбала власний будинок.
— МХП — це масштаб, підтримка на кожному етапі і, перш за все, командна робота. Ми вже як одна велика родина! З колегами на лінії започаткували навіть свою традицію — на день народження даруємо один одному особливі іменні фірмові футболки, — розповідає Валентина.
Чудовий, дружній колектив, безпечні й комфортні умови, смачне харчування, забезпечення трансфером з роботи й на роботу, соціальна захищеність, достойні зарплати та стабільність.
Валентина Плюскар окремо радіє, що завдяки роботі в МХП зараз має можливість допомагати своєму брату-захиснику, який після повернення з полону та року реабілітації почав навчатися на водолаза й сапера ДСНС.
— Навчання платне, тому з сестрою ми стараємося допомагати брату, якого понад два роки надзвичайно чекали. Віктору зараз 27 років. Своє попереднє навчання у Харкові в академії Національної гвардії України він не завершив, бо ще за часів АТО, вирішив стати на захист України, — розповідає Валентина. — Як сестра захисника, я дуже ціную, що МХП — компанія, яка дійсно не забуває про Героїв, постійно підтримує ветеранів, своїх працівників, які пішли на війну, та родини оборонців, яким потрібна допомога. Це надзвичайно важливо.
Жінкам, які зараз шукають роботу і ще, можливо, вагаються, чи варто опановувати професії, які зазвичай відносилися до «чоловічих», Валентина Плюскар радить не зважати на стереотипи. Не боятися пробувати і досягати успіхів.
— Жінка може опанувати будь-яку професію! Головне — бажання і прагнення навчитися новому, — каже Валентина Плюскар. — У МХП шанс знайти себе дають кожній, незалежно від того, є досвід чи ні. Всьому навчають, підтримують, пояснюють та показують. Тож у тих, хто має мотивацію і бажає отримати стабільну роботу у провідній компанії, все неодмінно вийде!
Дізнатися більше про можливості працевлаштування можна на сайті МХП.