Він мріяв про щасливе майбутнє для своєї родини, виховував двох доньок і став на захист Батьківщини. Війна забрала життя Миколи, а його родина переживає ще й інші тяжкі втрати — один брат загинув на війні, інший вважається зниклим безвісти.
Сьогодні, 21 жовтня, Тростянецька громада провела в останню путь Миколу Остапчука — українського військовослужбовця, який віддав життя в боротьбі за свободу та незалежність України.
Про це повідомили на сторінці Тростянецька селищна територіальна громада.
Микола народився 16 березня 1991 року в селі Гордіївка. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Після закінчення Гордіївської середньої школи він вступив на факультет фізичної культури Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини.
Працював у Києві, а з 2014 року — на ТОВ «Вінницька птахофабрика». У 2018 році створив сім’ю з коханою Світланою. Разом подружжя виховувало двох донечок — Ніколь і Мілану.
Рідні та знайомі пам’ятатимуть Миколу як відповідальну, цілеспрямовану й надійну людину. Найбільшим скарбом для нього була сім’я, заради якої він працював і будував плани на майбутнє.
Від мирного життя — до захисту України
3 січня 2023 року Миколу Остапчука мобілізували до лав Збройних сил України. Солдат із позивним «Змій» служив у 22-й окремій механізованій Миколаївській бригаді, де обіймав посаду командира механізованого відділення.
Він виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема на Бахмутському напрямку — одному з найважчих відтинків фронту.
15 липня 2023 року життя захисника обірвалося під час стрілецького бою поблизу Кліщіївки Бахмутського району Донецької області.
Родина, яка переживає страшні втрати
Війна завдала родині Миколи Анатолійовича непоправного болю. Його брат Дмитро також загинув, захищаючи Україну. Ще один брат, Сергій, проходить військову службу та вважається зниклим безвісти.
За кожним таким іменем — ціле життя, родинні спогади, нездійснені мрії та майбутнє, яке мало бути сповнене щасливих моментів. Для дружини Миколи та його маленьких доньок ця втрата назавжди залишиться болем, який неможливо виміряти словами.
Тростянецька громада схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який став на захист рідної землі й заплатив за це найвищу ціну.