Після тривалих місяців очікування та надії рідні дочекалися страшної звістки: Володимир загинув у бою поблизу Торецька, до останнього подиху захищаючи Україну.
Учора громада попрощалася зі своїм земляком — молодшим сержантом Володимиром Доробалом, 1975 року народження, який віддав життя за Україну.
Про це розповіли на сторінці Теплицької селищної ради.
Володимир народився і виріс у селі Розкошівка. Навчався у Розкошівській та Комарівській школах, здобув професію водія у Теплицькому профтехучилищі. Після строкової служби працював на Укрзалізниці.
У жовтні 2024 року Володимир став на захист Батьківщини. Служив гранатометником у складі 3-го механізованого відділення 100-ї окремої механізованої бригади «Сталева Сотка».
Побратими згадують його як щиру й світлу людину, доброго товариша та надійного воїна, на якого можна було покластися у найважчі хвилини.
24 лютого 2025 року, після запеклого бою поблизу Торецька Донецької області, зв’язок із Володимиром обірвався. Почалися довгі місяці болісного очікування, надії та молитов. Згодом розслідування та експертиза підтвердили найстрашніше: Володимир загинув того самого дня, до останнього подиху тримаючи оборону.
Провести Захисника в останню дорогу вийшла вся громада. Люди навколішки зустрічали траурний кортеж, віддаючи шану Воїну, який заплатив найвищу ціну за право України бути вільною. Його останню дорогу вкрили живими квітами.
Особливо щемливою стала деталь церемонії — весільне гільце та коровай, які несли перед домовиною. Усе мало нагадати про життя, яке могло б бути довгим, щасливим і мирним, але війна безжально його обірвала.
Поховали Володимира з усіма військовими почестями. Над домовиною майорів Державний Прапор України, який після церемонії передали матері Героя. Для неї він назавжди залишиться символом сина, який до останнього був вірний Україні.
Прощальний військовий залп став останнім акордом цієї скорботної церемонії.
