Молодший сержант Збройних Сил України пройшов найгарячіші ділянки фронту, двічі повертався до строю після поранення, а після року невідомості його рідні отримали найболючішу звістку.
Ладижинська громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню земну путь молодшого сержанта Збройних Сил України Василя Гуркуна. Захисник, який мужньо боронив Україну від російської агресії, повернувся додому на щиті.
Про це повідомили на сторінці Ладижинської міської територіальної громади.
Василь Гуркун народився 21 жовтня 1968 року в селі Онопріївка Тальнівського району Черкаської області. Після закінчення школи пройшов строкову військову службу, а згодом здобув освіту в Уманському сільськогосподарському університеті за спеціальністю плодоовочівництва. Саме в студентські роки він зустрів свою майбутню дружину Людмилу, з якою створив міцну родину та виховав доньку.
Після завершення навчання працював у селі Гордіївка бригадиром садової бригади. Згодом доля привела його до Ладижина. Із 2012 року Василь трудився на Ладижинській ТЕС, спочатку стропальником, а пізніше — слюсарем поливної підстанції. У мирному житті він захоплювався бджільництвом і з любов’ю доглядав власну пасіку.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 26 лютого 2022 року чоловік без вагань став до лав захисників України. Перед відправленням на фронт він сказав рідним слова, які назавжди залишилися в їхній пам’яті: «Краще піду я, ніж молоді хлопці, у яких навіть немає ще дітей».
Після військової підготовки Василь Гуркун служив кулеметником, брав участь в обороні Лисичанська та Сєвєродонецька. Згодом продовжив службу у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де під час виконання бойового завдання отримав кульове поранення.
Попри пережите, після лікування він знову повернувся на передову. Із червня 2024 року проходив службу у складі 31-ї окремої механізованої бригади на посаді молодшого сержанта.
24 липня 2024 року військовослужбовець зник безвісти. Довгі місяці рідні жили надією, однак згодом підтвердилося найстрашніше — Василь Гуркун героїчно загинув під час виконання бойового завдання на позиції «Ожина» поблизу села Прогрес Донецької області.
Прощання із Захисником відбулося на площі Фонтанів у Ладижині. Від імені громади щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам висловила заступниця міського голови Людмила Бучко.
Останню шану своєму землякові ладижинці віддали, ставши на коліна. У тиші, зі сльозами на очах і державними прапорами в руках вони проводжали Героя, який віддав найдорожче — власне життя — за мирне майбутнє України.
