Головний сержант-прикордонник загинув, захищаючи Україну на Харківщині. Рідне місто зустріло Захисника на щиті.
Учора, 17 серпня Гайсинська громада провела в останню путь свого земляка — Євгенія Дідусенка, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.
Цього дня Гайсин знову був у жалобі. До рідного міста Герой повернувся не так, як чекали батьки, рідні та побратими, — на щиті.
Про це повідомила очільниця Гайсинської РВА Людмила Головашич.
Євгеній народився 21 листопада 1994 року в Гайсині. Тут пройшли його дитинство та юність. Він навчався у загальноосвітній школі №4, а згодом здобув професію слюсаря з ремонту газового устаткування у Немирівському професійному ліцеї.
Його життя від самого початку було тісно пов’язане з військовою службою. Після строкової служби Євгеній обрав шлях прикордонника та проходив службу у Державній прикордонній службі України на Львівщині.
З початком повномасштабного вторгнення він продовжив захищати державу. Служив головним сержантом, інспектором прикордонної служби — механіком-водієм у складі підрозділу вогневої підтримки 1-го прикордонного загону ДПСУ.
За військовою формою та званням — роки служби, бойові завдання, постійний ризик і відповідальність за своїх побратимів.
11 серпня 2026 року життя Євгенія обірвалося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Різникове Чугуївського району Харківської області. Захиснику було лише 31 рік.
Він був єдиною дитиною у своїх батьків. Найважче цього дня було його батькові Миколі Степановичу та матері Людмилі Данилівні, які втратили найдорожче — свого сина.
Гайсин проводжав Євгенія з болем і великою шаною. Люди ставали навколішки, несли квіти, схиляли голови перед труною Захисника. Державні прапори та сльози на очах стали мовчазним свідченням любові й вдячності земляків.
На Алеї Слави міського кладовища Євгеній Дідусенко знайшов свій останній спочинок поруч з іншими Героями Гайсинщини, які віддали життя за Україну.
Захисника поховали з військовими почестями — під постріли почесної варти та Державний Гімн України.
Його життя обірвалося надто рано, але пам’ять про Євгенія залишиться з рідними, побратимами та всією громадою.