Жителі навколішки зустріли полеглого воїна, який віддав життя за Україну, а військовий салют і Державний Прапор стали символами вдячності за його жертовний подвиг.
Джулинська громада у глибокій скорботі провела в останню путь свого земляка, мужнього Захисника України Василя Бойка. Сотні жителів села М’якохід та навколишніх населених пунктів прийшли віддати останню шану воїнові, який віддав найдорожче — власне життя за свободу і незалежність України.
Про це розповіли на сторінці Джулинської громади.
Полеглого Героя зустрічали навколішки, утворивши живий коридор шани. У руках люди тримали синьо-жовті прапори та квіти, мовчки проводжаючи Захисника, який до останнього подиху боронив українську землю від російських окупантів.
Василь Бойко народився 5 серпня 1972 року в селі М’якохід. Тут пройшли його дитинство і юність, тут він працював, будував плани на майбутнє та створював свою життєву історію. З початком повномасштабної війни чоловік без вагань став до лав оборонців України. Він проходив службу стрільцем — помічником гранатометника військової частини А4576, сумлінно виконуючи бойові завдання.
Свій останній бій солдат Василь Бойко прийняв 8 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Новоіванівка Курської області. Він загинув, захищаючи Україну, її свободу та мирне майбутнє.
Під час траурного мітингу слова співчуття родині Героя висловили голова Джулинської сільської територіальної громади Петро Швець, староста М’якохідського старостинського округу Олена Янко та представник Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вони подякували Захисникові за його мужність і жертовність, а рідним побажали сил пережити непоправну втрату.
Після чину відспівування військовослужбовці виконали одну з найзворушливіших військових традицій — передали Державний Прапор України, яким була вкрита труна полеглого воїна, його цивільній дружині Марії. Цей синьо-жовтий стяг став символом честі, мужності, військової звитяги та вдячності українського народу своєму Захисникові.
Поховали Василя Бойка на місцевому кладовищі під звуки Державного Гімну України та триразові залпи військового салюту. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі, односельці та жителі громади, які назавжди збережуть пам’ять про його подвиг.