Після сімнадцяти місяців невідомості родина отримала підтвердження загибелі Захисника, який віддав життя за Україну на Донеччині.
Сьогогдні, 7 липня, Джулинська громада зі сльозами та невимовним болем попрощалася із Захисником України Тарасом Станілевичем — уродженцем села Дяківка, морським піхотинцем, який віддав своє життя, захищаючи незалежність і свободу держави.
Сімнадцять місяців військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Увесь цей час рідні жили надією, вірили та чекали. Однак 30 червня родина отримала офіційне підтвердження його загибелі. Після проведення необхідних експертиз особу Захисника було ідентифіковано.
Про це розповіли на сторінці Джулинська громада.
Тарас Станілевич народився 31 січня 1992 року в селі Дяківка. Після закінчення школи здобув освіту у Гайворонському політехнічному фаховому коледжі. У мирному житті був працьовитою, відповідальною та щирою людиною.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії він добровільно став до лав територіальної оборони Києва. У січні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України, а після проходження військової підготовки служив у складі 18-го окремого батальйону морської піхоти. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту — на Донеччині та Херсонщині, брав участь у боях поблизу Красногорівки, Старомайорського та під час утримання плацдарму біля Кринок.
6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Петропавлівки Донецької області підрозділ потрапив під потужний артилерійський обстріл. Після цього зв’язок із військовослужбовцем було втрачено. Лише через понад рік офіційно підтвердилася його загибель.
Провести Героя в останню путь прийшли сотні жителів Джулинської громади, друзі, побратими, представники влади та духовенства. Люди створили живий коридор, ставали навколішки, тримаючи у руках державні прапори та квіти, віддаючи останню шану своєму землякові.
Заупокійну літію звершили священнослужителі Православної Церкви України. На кладовищі рідного села Дяківка відбувся траурний мітинг, під час якого звучали слова вдячності, підтримки та скорботи. Представники військової частини й територіального центру комплектування передали матері загиблого Героя Державний Прапор України та бойовий прапор підрозділу, в якому служив її син, як символ глибокої вдячності за його мужність і самопожертву.
