Щотижневе нагадування про полонених і зниклих безвісти військовослужбовців стало голосом надії, пам’яті та незламності.
29 квітня 2026 року у Чечельнику відбулася щотижнева мирна акція-нагадування на підтримку українських військовослужбовців, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Жителі громади вкотре зібралися разом, аби нагадати суспільству: за кожним статусом стоїть людська доля, біль рідних і нескінченне очікування повернення додому.
Про це повідомили на сторінці Чечельницька громада.
Учасники акції вийшли з державними прапорами, плакатами та словами підтримки, які сьогодні звучать особливо сильно. Для багатьох це не просто громадянська позиція — це особистий біль, боротьба за правду та віра в повернення тих, кого чекають.
Під час заходу лунали слова, що стали символом цієї боротьби: «Ми — їхній голос, поки вони мовчать». Саме громада бере на себе відповідальність говорити про тих, хто нині не може сказати за себе сам.
Особливим болем відгукуються й інші слова учасників: «Полон вбиває, невідомість ламає… але байдужість вбиває швидше. Пам’ятаємо про тих, хто віддав свою свободу за нашу». У цих рядках — правда про щоденний біль родин, які живуть між надією та невідомістю.
Учасники акції наголошують: безвісти зниклий чи полонений — це не сухий офіційний статус. Це син, донька, чоловік, дружина, батько чи мати, яких люблять і чекають удома. Це люди, за яких потрібно боротися щодня.