Він прийшов на станцію понад три десятиліття тому, опанував складний фах, пережив разом із колегами ворожі атаки та сьогодні продовжує працювати там, де його родина вже стала частиною великої енергетичної команди.
Історія В’ячеслава Жука — це історія професійного повороту, який із часом перетворився на справжнє покликання. Колись він працював учителем фізкультури, а згодом вирішив змінити сферу діяльності й пов’язав своє життя з енергетикою.
Про це розповіли на сторінці Ладижин В КУРСІ.
Понад 30 років тому В’ячеслав прийшов на Ладижинську ТЕС. Розпочав роботу обхідником, поступово опановував професію та складне обладнання станції. Згодом став старшим машиністом котлотурбінного відділення.
За роки роботи він досконало вивчив станційне обладнання та особливості технологічного процесу. Досвід, відповідальність і знання, накопичені за десятиліття, зробили його одним із тих працівників, на яких колеги можуть покластися у найскладніший момент.
Особливо важким випробуванням для енергетиків став період повномасштабної війни. Ворожі атаки не раз ставили під загрозу роботу енергетичних об’єктів. Під час зимових обстрілів працівникам доводилося працювати в темряві, на морозі та серед диму, оперативно реагувати на пошкодження й докладати максимум зусиль, аби зберегти обладнання та якнайшвидше відновити його роботу.
Серед тих, хто залишався на своєму робочому місці, був і В’ячеслав Жук.
Для нього енергетика давно стала не просто професією. Сьогодні Ладижинська ТЕС — ще й родинна справа. Разом із В’ячеславом на підприємстві працюють його дружина та син.
Три десятиліття роботи — це тисячі змін, складні рішення, відповідальність за обладнання та спільна праця великого колективу. Але найважливішим результатом цієї роботи залишається те, що українські домівки отримують світло й тепло навіть у найскладніші часи.
За високий професіоналізм, відданість справі та героїзм під час відновлення енергосистеми В’ячеслава Жука відзначили Почесною грамотою ДТЕК.