Пам’ять, викарбувана в камені, стала символом вдячності, болю і незламності громади.
Учора,19 березня 2026 року, на фасаді Гайсинської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №3 відбулася подія, сповнена глибокого змісту й щемких емоцій — відкриття меморіальної дошки на честь полеглого Захисника України Максима Барди.
Про це повідомила Гайсинська міська рада.
У цей день шкільне подвір’я стало місцем єднання пам’яті та вдячності. Вшанувати подвиг Героя-земляка зібралися представники місцевої влади, педагоги, учні, рідні, друзі та небайдужі жителі громади. У поглядах присутніх — біль втрати, у серцях — гордість за мужність і самопожертву воїна.
Меморіальна дошка на стіні школи — це не просто знак. Це щоденне нагадування про ціну свободи, про тих, хто віддав своє життя за незалежність України. Відтепер кожен, хто переступатиме поріг цього навчального закладу, знатиме: тут навчався справжній Герой — Максим Сергійович Барда.
Максим народився 8 серпня 1990 року в селі Тростянець Тиврівського району Вінницької області. Саме у стінах цієї школи формувався його характер, тут починався його життєвий шлях. Згодом він здобув освіту у Жмеринському залізнично-дорожньому технікумі, пройшов строкову військову службу, працював у місцевому супермаркеті.
У грудні 2022 року Максим став до лав Збройних Сил України, свідомо обравши шлях захисника. Служив солдатом, виконуючи обов’язки такелажника у підрозділі матеріального забезпечення 116-ї окремої механізованої бригади. Його служба була важливою частиною великого фронтового механізму — тієї невидимої, але життєво необхідної роботи, без якої неможлива боротьба.
23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Чугуєва на Харківщині Максим зазнав важких поранень. Понад місяць лікарі боролися за його життя, однак 2 липня 2025 року у Головному військовому клінічному госпіталі в Києві його серце зупинилося.
5 липня 2025 року Героя поховали на Алеї Слави у Гайсині з усіма військовими почестями. Указом Президента України від 9 жовтня 2025 року Максим Барда був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно) — як знак державної вдячності за його відданість і мужність.
Для рідних, друзів і всіх, хто знав Максима, він назавжди залишиться світлою, щирою і сильною людиною. Його життя — це приклад справжнього патріотизму, гідності та любові до Батьківщини.