Дружба Наталії Задверняк та Анни Лавренчук розпочалася в юності у Тростянці, а сьогодні переросла у потужний волонтерський тандем. Попри те, що Анна вже кілька років мешкає у Франції, а Наталія залишається в Україні, тисячі кілометрів не стали на заваді їхній спільній справі.
Війна змінила пріоритети подруг: особисті плани поступилися місцем щоденній підтримці фронту. Фундаментом їхньої роботи став глибокий родинний зв’язок — Анна є хресною мамою доньки Наталії. Сьогодні цей «родинний міст» між двома країнами працює без вихідних та кордонів, перетворюючи спільні цінності на реальну допомогу захисникам.
«З початком повномасштабного вторгнення питання «як допомогти?» виникло миттєво. Починали з найпростішого: плетіння маскувальних сіток у місцевому храмі. Згодом згадали досвід благодійних ярмарків, які колись організовували для збору коштів на лікування моєї доньки», – ділиться Наталя Задверняк.
Сьогодні на рахунку волонтерок понад 60 проведених лотерей. Це не просто цифри — це закуплені автівки, обладнання та врятовані життя. Жінки зізнаються: такий темп виснажує, адже вони буквально «забирають» час у своїх дітей (у Анни їх четверо, у Наталі — двоє), аби встигнути допомогти «хлопцям».
«Ми працюємо тут, бо хлопці працюють там. Якщо ворог просунеться сюди — буде набагато страшніше», — пояснює свою мотивацію Наталя.
Війна для цієї родини — це особистий біль. Чоловік героїні пройшов АТО у 2015 році, а у квітні 2022-го знову став до лав ЗСУ разом із її рідним братом. Сьогодні брат залишається на фронті, а чоловік, на чию долю випало пекло передової та біль втрати близьких друзів, повернувся до цивільного життя.
Зараз волонтерки працюють над надскладним завданням — збором на швидку допомогу та портативний рентген-апарат для парамедиків 43-ї бригади. Запит надійшов від військової медикині Людмили, яка певний час перебувала у Франції поруч із Анною.
Щоб оптимізувати процес, основний збір триває на французькому рахунку — це дозволяє уникнути великих комісій при конвертації валют та оперативно викупити спецтранспорт у Європі. В Україні ж дівчата проводять «маленькі» лотереї, які тримають збір у русі. Лише одна з останніх лотерей дозволила конвертувати 22 493 гривні у 450 євро для закупівлі обладнання.
«Найважче у волонтерстві — це пропускати кожен збір через кожну клітину свого організму. Ти проживаєш це як повітря, буквально вдихаєш кожне прохання про допомогу. Буває всяке: і сльози, і людське хамство, і грубощі у відповідь на твої старання. Але ти вдихаєш, видихаєш, витираєш сльози — і йдеш далі. Бо за нашими спинами діти, і ми робимо це заради їхнього майбутнього», ділиться Наталя Задверняк.
Спільною мрією подруг залишається зустріч під мирним небом в Україні.
«Наші діти не заслуговують на таке життя. Ми робимо все, щоб батьки поверталися додому, щоб вони бачили своїх дітей, а діти — батьків. Це і є наша головна перемога», — підсумовує волонтерка.
Вони переконані: кожна лотерея, кожен донат і кожен врятований захисник – це крок до того щоб українській діти нарешті дочекалися своїх батьків додому.