В останню путь провели воїна з позивним «Дорога», який до кінця залишався вірним присязі.
Тростянецька громада з глибоким сумом провела в останню путь Захисника України — Сергія Олександровича Дорошенка. Земляки Захисника схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який до останнього подиху служив Україні та захищав її майбутнє. Про це повідомили на сайті
Тростянецької селищної громади.
Сергій Олександрович народився 1 червня 1987 року в селі Тростянчик. Його дитинство та юність минули на Кіровоградщині, де формувався характер, світогляд і любов до життя. Навчався у Новоукраїнській загальноосвітній школі №3, згодом — у Кіровоградській гімназії мистецтв, де розкрився як творча, відкрита та талановита особистість. Мистецтво назавжди залишило слід у його серці — Сергій любив музику, гарно танцював і тонко відчував красу.
Вищу освіту здобув в Одеській державній академії харчових технологій. У 2005–2007 роках проходив строкову військову службу, служив прикордонником у місті Чоп, де вперше усвідомив справжню ціну служби державі.
У мирному житті Сергій проживав у місті Вишневе Бучанського району Київської області. Його справжнім покликанням було водіння — він усе життя провів за кермом, і всі, хто його знав, казали про нього: водій від Бога. Саме ця справа стала важливою й на фронті.
13 грудня 2024 року Сергій Дорошенко був призваний на військову службу під час мобілізації Бучанським РТЦК та СП Київської області. Він проходив службу у званні старшого солдата, обіймаючи посаду старшого водія десантно-штурмового відділення у складі 78-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його позивний — «Дорога» — став символом його професіоналізму, надійності та відповідальності. Бойові завдання Сергій виконував на Сумському напрямку.
22 грудня 2025 року, під час виконання чергового завдання військової служби, Сергій потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Та 24 грудня 2025 року від отриманих травм він помер.
Йому назавжди 38…
Сергій Дорошенко був доброю, щирою, світлою людиною — відкритою, надійною, тією, на кого завжди можна було покластися. Він умів підтримати словом і вчинком, залишаючи по собі теплі спогади в серцях усіх, хто його знав.