Учора, 25 січня, жителі Тростянця вийшли на мирну акцію, щоб привернути увагу до долі українських воїнів, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти за особливих обставин.
Журналісти онлайн видання Гайсин онлайн побували на місці проведення акції.
Попри зимову негоду, захід об’єднав десятки небайдужих мешканців громади, рідних та друзів оборонців, аби стати голосом тих, хто сьогодні не може говорити за себе. Учасники заходу з державними прапорами та плакатами пройшли мирною ходою від будівлі районного суду до центральної площі селища. Там присутні вшанували пам’ять полеглих героїв, поклавши квіти до меморіалу та утворили «живий ланцюг єдності» — символ нерозривного зв’язку з тими, хто ще не повернувся додому. Водії автомобілів, що проїжджали повз, підтримували мітингувальників сигналами, висловлюючи солідарність із родинами Захисників.
«Ми тут, щоб нагадати: ми пам’ятаємо про кожного. Кожна доля — це біль усієї країни, і ми не зупинимося, поки останній захисник не повернеться додому», — зазначили організатори заходу.
Світлана Яковлєва, мати військового Ярослава Яковлєва, який зник у січні 2025 року.
«30 січня в нього день народження, виповнюється 28 років. Він не чекав повістки. Сказав бабусі просто: “Галю, хто, як не я?”, – це була відповідь справжнього чоловіка. Тепер ми живемо очікуванням. Кажуть, надія вмирає останньою, і ми віримо до останнього. Ми чіпляємося за кожну можливість, бо для нас він — цілий всесвіт, який має повернутися додому. У кожному дзвінку ми шукаємо голос надії, адже для тих, хто чекає, випадковостей не буває — є лише віра, яка тримає на плаву», – поділилась Світлана Яковлєва.
Василь та Марія Полюга, батьки молодого військовослужбовця Максима Полюги, який зник у травні 2025 року поблизу населеного пункту Срібне.
«Ми виходимо на акції, щоб голоси наших дітей почули всюди. Наша присутність тут — це нагадування всім: ми шукаємо, ми чекаємо і ми будемо боротися за них до кінця, саме це тримає нас і дає надію», – діляться батьки.
Наталя Середа, мати військовослужбовця Максима Середи, який зник безвісти 02.03.2024 року поблизу населеного пункту Терни Донецької області.
«Страшно, коли загинув… Страшно, коли в полоні… Але найважче і найстрашніше — Коли зник безвісти. Коли є сотні повідомлень, А відповіді нема…», – ділиться Наталя Середа, та додає: «Між нами зараз тиша, невідомість і кілометри болю, але у думках він завжди поруч. Я люблю його всією душею. Кожен день без нього — це випробування, а кожна ніч — тяжка материнська молитва».
Учасники акції висловили спільну непохитну позицію: кожен захисник, який перебуває у полоні або має статус зниклого безвісти, повинен повернутися додому.