Молодший сержант із позивним «Скіф», розвідник роти ударних безпілотних комплексів, загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну.
Сьогодні, 8 березня 2026 року, у Гайсинській громаді панувала не святкова, а скорботна атмосфера. Цього дня жителі громади провели в останню путь молодого Захисника України — Павла Васильчука, який віддав життя за свободу та незалежність держави.
Про це повідомили в Гайсинській міській раді.
Павло народився 12 липня 1999 року у місті Гайсин. Навчався у загальноосвітній школі №6. Після її закінчення здобував фах у Немирівському коледжі будівництва та архітектури, де отримав спеціальність майстра-зварювальника. Згодом продовжив навчання у Вінницькому торговельно-економічному інституті за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа та міжнародні відносини». Після завершення навчання проходив стажування у Туреччині.
Молодий, енергійний, сповнений мрій і планів, Павло належав до покоління, яке мало жити, будувати майбутнє, створювати родину та відкривати для себе світ. Проте він обрав інший шлях — шлях служіння Батьківщині. Напередодні повномасштабного вторгнення росії Павло підписав контракт і став до лав Збройних сил України, щоб захищати свою країну та мирне життя українців.
Воїн проходив службу у званні молодшого сержанта, обіймаючи посаду головного сержанта взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 59-ї штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Побратими знали його за позивним «Скіф».
За роки служби захисник пережив чимало випробувань. Він мав кілька контузій і поранень, але щоразу після лікування повертався до строю, до своїх побратимів. Павло пройшов не одну гарячу ділянку фронту, брав участь у деокупації та зачистках міста Херсон, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
На жаль, свій останній світанок Герой зустрів 2 березня 2026 року. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Згасла усмішка на молодому мужньому обличчі, а серця рідних сповнилися невимовним болем. Для батьків він був єдиним сином, який віддав найдорожче — власне життя — за Україну.
Гайсинська громада прощалася з Павлом зі сльозами на очах. У скорботі схилили голови рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав відважного воїна. Небесне воїнство поповнив ще один молодий ангел, який назавжди залишиться у пам’яті земляків.