Сьогодні Тростянецька громада в скорботі проводила в останню путь старшого сержанта Збройних Сил України — Віталія Тертичного. Йому було лише 37 років…
15 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка на Донеччині, Віталій загинув внаслідок ворожого удару FPV-дронів по автомобілю логістичного забезпечення.
Цього дня він вирушив у свою останню дорогу. А сьогодні — повернувся додому. Назавжди.
Провести Віталія в останню путь прийшли рідні, друзі, бойові побратими та вдячні мешканці громади. Під звуки Державного Гімну, з почесною вартою та молитвою, вони попрощалися з воїном, який до останнього подиху залишався вірним присязі й Батьківщині.
На знак глибокої вдячності та пошани Державний Прапор України вручили синові загиблого — Назару Тертичному. Цей стяг — символ мужності його батька, приклад сили духу, про який пам’ятатимуть покоління.
Віталій Тертичний народився 19 січня 1988 року в місті Черногорськ (рф), однак справжньою домівкою для нього стала Україна. З 1996 року він жив у Ладижині, а згодом — у Тростянці, де закінчив місцеву школу №1.
Із юних років був працьовитим, відповідальним, відданим родині та державі.
Службу в армії розпочав як механік-водій пожежного танка у військовій частині А3013. Брав участь у бойових діях на Сході України з 2015 року. У 2017 році підписав контракт із ЗСУ та приєднався до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
У 2018–2021 роках працював у Другому відділі Гайсинського РТЦК та СП. І коли в лютому 2022 року росія розпочала повномасштабну війну, Віталій без вагань повернувся в Україну й став до лав захисників. Відтоді служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді на посаді головного сержанта мінометної батареї.
Віталій Тертичний назавжди залишиться у нашій пам’яті як мужній Захисник, Людина з великої літери, воїн честі та світла. Його ім’я — у ряду героїв, які віддали життя за свободу України.
Схиляємо голови в глибокій шані.
Дякуємо. Пам’ятаємо. Герої не вмирають.
