9 квітня 2025 року Теплицька громада з глибоким болем у серці провела в останню путь Воїна-земляка — Віталія Олексійовича Руцького, який загинув, захищаючи Україну.
Віталій народився 7 травня 1972 року та все життя прожив у рідному селі Червона Долина. Був щирим, працьовитим, доброзичливим чоловіком, який завжди був готовий допомогти. Працював електриком у КП «Житлокомунсервіс-Т» — саме його руками вмикалося вуличне освітлення, сяяла новорічна ялинка та ілюмінація на площі Теплика.
21 грудня 2023 року Віталія було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Служив у складі кулеметного відділення стрілецької роти військової частини А7093.
18 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Синьківки Харківської області боєць зник безвісти. Рідні до останнього сподівались, що він живий, можливо – у полоні. Але після тривалих пошуків та експертизи ДНК стало відомо — Віталій загинув того ж дня, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.
Він залишив по собі світлу пам’ять як добрий батько п’ятьох дітей, надійний товариш і справжній патріот. Його життя було прикладом відданості, щирості та любові до родини і рідної землі.
Прощання з Героєм відбулось із військовими почестями. Державний Прапор України, що покривав домовину, передали дружині як символ мужності та жертовності її чоловіка. Три залпи почесної варти засвідчили: тут спочив воїн, який поліг за Україну. На сільському кладовищі в Червоній Долині з’явилася ще одна могила під синьо-жовтим стягом — третя в цьому невеликому селі…
Теплицька громада схиляє голови у жалобі та розділяє біль утрати з родиною загиблого.
Вічна пам’ять і слава Герою — Віталію Руцькому.
Пам’ятаймо ціну кожного мирного ранку.
Слава Україні!
Героям Слава!
