Жінка, яка берегла пам’ять про свого славного предка Тараса Шевченка, залишила після себе щирі спогади, власні вірші та історію родини, яку передавала наступним поколінням.
У Ладижині стало відомо про смерть Валентини Соловеївни Сушицької — жінки, чиє життя було нерозривно пов’язане не лише з рідним містом, а й з історією одного з найвідоміших українських родів.
Валентина Сушицька була пра-пра-правнучкою Тараса Григоровича Шевченка по сестрі Катерині. На підтвердження свого родоводу вона мала спеціальний сертифікат.
Про Валентину Соловеївну як про надзвичайно щиру, скромну та цікаву людину розповіла очільниця Гайсинської РВА Людмила Головашич, яка багато років спілкувалася з нею та зустрічалася щороку під час березневих Шевченківських днів.
За словами Людмили Головашич, Валентина Соловеївна дуже цінувала пам’ять про свого великого пращура, добре знала історію свого роду та намагалася передавати її іншим.
Та зв’язок із Шевченком для неї був не просто родинною сторінкою. Валентина Соловеївна сама пробувала писати вірші — прості, щирі, сповнені доброти й теплих побажань людям.
Особливо дорогим спогадом для Людмили Головашич залишаться кілька листівок, написаних рукою Валентини Соловеївни.
Її життєвий шлях був тісно пов’язаний і з Ладижинською ТЕС. Багато років вона разом із чоловіком працювала на підприємстві, залишаючись людиною, яка не прагнула особливої уваги чи привілеїв.
Ті, хто знав Валентину Сушицьку, запам’ятали її прямою, чесною та простою у спілкуванні. Вона не шукала слави, але несла в собі особливу цінність — пам’ять про родину та зв’язок із Тарасом Шевченком.
Останні роки Валентина Соловеївна прожила разом із сином.
Її смерть стала втратою для рідних, друзів, знайомих і всіх, кому пощастило бодай раз поспілкуватися з цією світлою жінкою.
Ладижин прощається з Валентиною Соловеївною Сушицькою — берегинею пам’яті свого славного роду.