Голова громадського об’єднання спілки чорнобильців та ветеранів ядерних випробувань Тростянецької селищної ради Олександр Дремлюга понад п’ять років відстоює інтереси побратимів. Він один із наймолодших учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який у 1986 році працював безпосередньо в зоні зруйнованого реактора.
За словами Олександра Дремлюги, на момент створення спілки в громаді було 63 ліквідатори. Нині залишилося лише 26. Причини — поважний вік, хвороби та складна логістика в селах.
«Не всі можуть приїхати на збори через відсутність автобусного сполучення», — пояснює він.
Свою участь у ліквідації пан Дремлюга згадує як випробування на межі людських можливостей. Тоді він був курсантом і опинився в епіцентрі катастрофи ще до складання присяги.
«Ми мали приймати присягу 30-го числа, але я вже був у реакторі… Нас було 10 зі Львова і 10 з Харкова. З наших десяти залишилося четверо живих — троє в Україні й один у Білорусі. Усі були молоді, по 21 рік», — розповідає ліквідатор.
Групу курсантів залучили до однієї з найнебезпечніших робіт — скидання радіоактивного графіту з даху та майданчиків реактора. Рівень радіації там сягав 1600–1800 рентген. Закордонна техніка не витримувала такого фону, тож завершувати роботи доводилося вручну.
Курсанти працювали на висоті до 75 метрів, піднімаючись вертикальними драбинами у свинцевому захисті вагою майже 50 кілограмів. Час перебування був суворо обмежений.
«Нам давалося 25 хвилин на підйом і спуск та лише п’ять хвилин роботи», — згадує Олександр Дремлюга.
Після виконання завдань ліквідаторів терміново евакуйовували вертольотом до Києва та госпіталізували до Республіканського госпіталю на 40 діб.
За участь у ліквідації аварії Олександр Дремлюга був нагороджений медаллю «За відвагу на пожежі», отримав урядові подяки та грошову премію. Попри подання на орден, державну нагороду так і не вручили.
Сьогодні він активно підтримує зв’язок із побратимами, бере участь у конференціях Спілки Чорнобиля та звертається до органів влади, відстоюючи права ліквідаторів. Попри поважний вік членів спілки, якій є й 76–78 років, вони традиційно збираються двічі на рік — у квітні, в День аварії, та в грудні, в День ліквідатора, аби зберегти пам’ять про тих, хто ціною власного здоров’я врятував світ.