До Вінниці з презентацією книги приїхав історик, письменник і викладач Київського університету імені Бориса Грінченка Ігор Стамбол. У книгарні «Герої» він представив свою художньо-документальну працю «Під прицілом чорної сотні. Замах на Бориса Грінченка» та поділився роздумами про історичну роль Поділля, трансформацію колективної памʼяті та важливість збереження української ідентичності. Журналістка «Новини Вінниці» поспілкувалась з Ігорем Стамболом про історичну роль Вінниччини, її вплив на формування української ідентичності та про те, чому пам’ять про минуле сьогодні є особливо актуальною.
Про нове ставлення до радянського минулого
На думку дослідника, після 24 лютого 2022 року значна частина вінничан по-новому переосмислила спадок СРСР. Хоч це стосується не всіх, у містах та селищах уже помітні зміни — зникають радянські назви вулиць, змінюються музейні експозиції, а постаті на кшталт Коцюбинського отримують нові акценти. Водночас у селах ще залишаються монументи радянської епохи, що свідчить або про байдужість громади, або про наявність прихильників «соціалістичного раю».
«На жаль, суспільство досі не повною мірою повʼязує жорстокість СРСР із теперішньою Росією. А між ними — пряма спадковість: Кремль лишається геноцидальною імперією вже понад три століття», — наголосив Стамбол.
Про роль Вінниччини у визвольних змаганнях
Історик зазначив, що Поділля завжди було регіоном спротиву. Він нагадав про роль Івана Богуна, який виступав проти союзу з Москвою, та Устима Кармелюка — символа нескореного духу. Але найбільше, за словами дослідника, варто згадувати про Визвольні змагання 1917–1921 років, зокрема перемогу армії УНР над більшовиками на станції Вапнярка:
«Це була не просто битва, а розвінчання міфу про героїчність червоних банд. Саме тут українські вояки здобули переконливу перемогу».
Про проросійські наративи та історичні фейки
Пропагандистські кліше — одні й ті ж у всіх регіонах: «за СРСР було краще», «була індустріалізація і прогрес». Але на Поділлі, каже Стамбол, такі міфи не приживаються:
«Заперечити українську ідентичність Поділля неможливо. Якщо й трапляються проросійські впливи — то це радше як бурʼян на полі: поодиноко, без кореня».
Про бар’єри на шляху до формування регіональної ідентичності
Головною перепоною історик вважає не радянське минуле, а комплекс меншовартості, який досі живий у свідомості багатьох. Його підживлюють і сучасні виклики — байдужість до історичної спадщини, руйнація памʼяток, занедбаність замків і палаців:
«Ми хочемо, щоб молодь поважала історію, але не створюємо для цього передумов. Маємо зробити історію видимою: позначати замки, консервувати руїни, популяризувати збережене. Без цього — жодного поступу».
Про майбутнє історичної науки в Україні
Історія, вважає Ігор Стамбол, переживає новий етап актуалізації, особливо під час війни. Проте для розвитку потрібна системна праця: публікація документів, повні видання текстів діячів, заповнення онлайн-ресурсів українським змістом.
«У часи ШІ дуже важливо, щоб джерелом інформації для машин були саме українські наративи, а не сторінки з московської Вікіпедії. Ми маємо сформувати власний голос — точний, сильний і привабливий для нових поколінь».
