Воїн із Луганщини, який до кінця залишився вірним Україні, повернувся додому «на щиті».
Сьогодні село Демівка у скорботі віддало останню шану та провело в останню путь мужнього захисника України — СИЧА СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА. Війна безжально обірвала життя молодого, сильного воїна, який до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народові.
Про це повідомили на сайті Ольгопільської територіальної громади.
Сергій Павлович Сич народився 6 травня 1998 року в Луганській області, у селищі Новотошківське. Там минули його дитинство і юність. Він закінчив місцеву школу, згодом навчався у Лисичанському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних копалень». Мріяв про мирне життя, професію, родину, майбутнє.
Але росія зруйнувала всі мирні плани.
У 2017 році Сергій підписав контракт і став на захист України в зоні проведення АТО. Три роки служби стали для нього школою мужності та бойового братерства. У 2020–2022 роках працював, намагався повернутися до звичайного життя. Та з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову без вагань став до лав оборонців держави.
Молодший сержант Сергій Сич був навідником-оператором четвертої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини А0998. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках — захищав Нью-Йорк, Торецьк, Бахмут, Костянтинівку, Часів Яр.
У 2023–2024 роках після поранення працював інструктором на Яворівському полігоні, передаючи свій бойовий досвід іншим військовослужбовцям. Попри можливість залишитися в тилу, він повернувся до своїх побратимів — туди, де було найважче.
Ворог зруйнував майже все, що було для Сергія дорогим: рідне місто, мирне життя, багатьох близьких людей і бойових побратимів. Але не зміг зламати його честі, гідності й відданості Україні.
За мужність і самовідданість Сергій був нагороджений відзнакою «Ветеран війни – Учасник бойових дій», медалями «За оборону міста Бахмут», «За оборону міста Часів Яр», «Честь і Слава».
У березні 2025 року родина придбала будинок і переїхала на постійне проживання до села Демівка. Сергій мріяв приїхати до батьків, побачити нову домівку, розділити радість родинного затишку.
Але не встиг…
15 липня 2025 року під час стрілецького бою з противником у районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області він загинув, до кінця виконуючи свій військовий обов’язок. До 6 лютого 2026 року Сергій Сич вважався безвісти зниклим, але, на жаль, повернувся додому «на щиті».