Життєвий шлях Максима Карлова був непростим із самого дитинства. Не маючи рідних і родинного затишку, він обрав шлях захисника України, майже два роки служив у штурмовому підрозділі ЗСУ.
6 листопада 2026 року Гайсинська громада провела в останню путь солдата Максима Олеговича Карлова. Чоловік помер 29 жовтня внаслідок нещасного випадку, перебуваючи у пункті постійної дислокації в Гайсині.
Про це повідомилина сторінці Гайсинська міська рада Офіційна Сторінка.
Максим Карлов народився 8 листопада 1987 року в Харкові. Змалечку його доля була непростою: він залишився сиротою та зростав у дитячому будинку. Чоловікові довелося пройти життєвий шлях без материнського тепла, батьківської підтримки та власної родини.
У 2024 році на Сумщині Максим добровільно уклав контракт із Збройними силами України та був мобілізований Роменським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Військову службу проходив у званні солдата на посаді гранатометника штурмового спеціалізованого відділення. Був військовослужбовцем 59-ї окремої штурмової бригади «Степові Хижаки», у складі батальйону «Шквал».
У Максима не залишилося рідних, дружини чи дітей. Поруч із ним були духовні наставники — військові капелани та побратими, які розділили біль непоправної втрати.
6 листопада Гайсинська земля стала останнім прихистком для військовослужбовця. Максима Карлова поховали на Алеї слави міського кладовища.
Його життєва історія — це доля людини, якій із дитинства довелося долати труднощі самотужки. Попри непростий шлях, Максим зробив свій вибір: одягнув військовий однострій, склав присягу на вірність українському народові та став до лав захисників. Майже два роки він служив у штурмовому підрозділі, виконуючи військовий обов’язок.
Сьогодні Гайсинська громада схилила голови у скорботі за солдатом Максимом Карловим.
