«Козацькі забави» об’єднали десятьох ветеранів, які після служби повернулися до роботи на підприємствах МХП. Для учасників це була не просто розвага, а можливість знайти людей, які розуміють їх без зайвих слів.
Вони побачили одне одного вперше. Хтось спочатку мовчки придивлявся, хтось одразу жартував. Десятеро ветеранів, які після військової служби повернулися до роботи на підприємствах МХП, зібралися разом, аби познайомитися, поспілкуватися та просто провести час у колі тих, хто має схожий досвід.
Зустріч організували у межах реабілітаційної програми «Свій серед своїх». Її частиною стали «Козацькі забави» — спеціальний квест, який підготувала психологиня Вінницького Хабу МХП Світлана Назаренко.
За її словами, головна мета заходу — допомогти демобілізованим ветеранам познайомитися, поспілкуватися у неформальній атмосфері та відчути зв’язок з українською культурою.
Тож незнайомі ще кілька хвилин тому чоловіки швидко перетворилися на команду. Обрали отамана, придумали назву та девіз і вирушили виконувати перше завдання — «переплисти Дніпро».
Та головне випробування було не спортивним. Після квесту учасники мали можливість поспілкуватися за відпочинком — у басейні, на риболовлі чи за грою в більярд.
Для ветеранів такі прості моменти мають особливе значення. Після повернення з фронту звичний світ нерідко здається чужим, а повернення до мирного життя потребує часу.
Михайло Цегельник, менеджер з охорони праці, пожежної безпеки та здоров’я Вінницького Хабу МХП, мобілізувався 28 лютого 2022 року. Він служив на Авдіївському напрямку та отримав поранення. Чоловік говорить, що після фронту особливо гостро відчуваєш потребу бути серед людей, які тебе розуміють.
За його словами, соціалізація ветеранів є надзвичайно важливою, адже значно легше адаптуватися та відпочивати серед «своїх».
Одним із учасників зустрічі став Олександр Логік. Чоловік пішов на фронт у 22 роки, служив сапером на Донецькому напрямку. Після демобілізації повернувся на Вінниччину. Разом із ним додому приїхала і його наречена.
Для Олександра «Козацькі забави» стали першим подібним реабілітаційним заходом.
«Дуже сподобалося, тому що це об’єднання наших побратимів, спілкування, якісь розмови, спогади», — поділився ветеран.
Важливою для нього стала й підтримка роботодавця. Під час служби за Олександром зберегли робоче місце, тож після повернення він зміг продовжити трудове життя.
Свою історію повернення має і Вадим Кобильняк. До війни він працював апаратником авторозвантаження. Після отриманої мінно-вибухової травми виконувати попередню роботу вже не міг. Тоді на підприємстві для нього знайшли інше місце — нині Вадим працює апаратником пральних машин.
Його фронтовий шлях був важким. Під час виконання бойового завдання чоловік отримав травму, а через велику кількість ворожих дронів кілька днів не мав можливості евакуюватися з позиції.
Попри пережите, після демобілізації він свідомо повернувся на МХП.
У компанії наголошують: повернення ветерана — це не лише вихід на роботу. Це складний процес відновлення звичного життя, спілкування та взаємодії з колегами.
Регіональний директор північного регіону Вінницького Хабу МХП Анатолій Козак зазначає, що в межах програми «МХП Поруч» ветеранів підтримують системно.
Йдеться не тільки про професійне повернення, а й про відновлення людського ресурсу, спілкування та соціалізацію.
Саме тому такі зустрічі стають важливою частиною ветеранської підтримки. Тут можна не пояснювати очевидного, не приховувати власних переживань і не намагатися здаватися сильнішим, ніж є.
Бо після фронту повертається не просто працівник. Повертається людина, якій потрібно заново вибудувати щоденне життя — роботу, стосунки, спілкування та своє місце серед інших.
І найкраще її може зрозуміти той, хто сам пройшов подібний шлях.
На цю зустріч вони приїхали незнайомими людьми. А поїхали вже командою. Бо іноді для нового кроку вперед потрібно зовсім небагато — опинитися серед своїх.
