Після лейкозу, важкої пневмонії та критичного ураження серця Назар отримав шанс на нове життя завдяки рішенню родини 10-річної донорки.
Історія 12-річного Назара Мазура з Ладижина на Вінниччині стала прикладом неймовірної боротьби за життя, сили батьківської любові та людяності навіть у найстрашніші моменти.
Джерело: Дитяча Лікарня Святого Миколая.
У 2023 році родина Мазурів пережила одразу два важкі удари. В один день лікарі повідомили, що у Назара — лейкоз, рак крові, а його мамі Анастасії діагностували рак щитоподібної залози. У той час батько хлопчика служив на фронті й не міг бути поруч із родиною.
За словами Анастасії, той день став одним із найважчих у її житті.
«Мені здалося, що життя закінчилося, що я зовсім одна у світі з таким горем», — згадує жінка.
Лікарі у Вінниці одразу розпочали для хлопчика тривалий курс хіміотерапії. Та вже через кілька місяців, під час короткої перерви у лікуванні, Назар потрапив до реанімації з важкою ковідною пневмонією. Його легені працювали лише на 10%.
Медикам вдалося врятувати дитину, однак хвороба завдала непоправного удару по серцю. У хлопчика діагностували дилятаційну кардіоміопатію — небезпечне захворювання, при якому серце розтягується та втрачає здатність нормально перекачувати кров.
Фракція викиду серця впала до критичних 10%. Назар майже не міг дихати навіть у стані спокою.
«Відпусти мене. Я більше не можу», — сказав тоді хлопчик своїй мамі.
Єдиним шансом на порятунок залишалася термінова трансплантація серця.
У цей самий час інша родина переживала страшну трагедію. 10-річна дівчинка отримала у ДТП травми, несумісні з життям. Після констатації смерті мозку її батьки, попри невимовний біль втрати, дали згоду на посмертне донорство.
Саме її серце виявилося сумісним для Назара.
Операцію з трансплантації провели провідні кардіохірурги Львова. Втручання тривало близько трьох годин, а нове серце хлопчика запрацювало ще на операційному столі.
Сьогодні Назар почувається значно краще. Він уже може самостійно ходити коридорами лікарні без задишки та болю.
Мама хлопчика щодня дякує родині донорки за рішення, яке подарувало її синові шанс на життя.
«Ми хочемо, аби про трансплантацію знало якомога більше людей. Попри страшну втрату, ця сім’я врятувала нашого Назарка», — говорить Анастасія.
Після пережитого Назар знову почав мріяти про майбутнє. Хлопчик хоче стати президентом України та допомагати дітям. А поки найбільше прагне повернутися додому, у рідний Ладижин, і знову скуштувати улюблений лаваш із сиром, приготований на мангалі.