240 світлин воїнів і 143 шеврони бригад стали символом боротьби родин, які щодня чекають своїх рідних з полону та невідомості.
Учора, 24 квітня, у Гайсині на Вінниччині відкрили “Алею Надії” — особливий меморіальний простір, присвячений українським захисникам, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Це місце стало символом незламної віри, болю родин та спільної надії на повернення кожного воїна додому.
Про це повідомили на сторінці Суспільне Вінниця.
На Алеї розмістили 240 світлин захисників та 143 шеврони військових бригад, у яких вони служили. За кожним портретом — доля, історія мужності та родина, яка щодня живе очікуванням.
На відкриття прийшли рідні та близькі військових, волонтери, представники місцевої влади та жителі громади. Для багатьох цей день став не лише офіційною подією, а й ще однією нагодою голосно нагадати про тих, кого не можна забувати.
За словами керівниці ГО “Обʼєднання матерів і дружин Захисників України” у Вінницькій області Лілії Кузьменко, робота над створенням Алеї тривала з серпня 2025 року. Саме тоді розпочали збір світлин, даних та історій військових, аби створити простір пам’яті та підтримки для родин.
Серед присутніх була Марія Вовкович, брат якої, військовослужбовець Олександр Нетяжик, зник безвісти поблизу Комишувахи на Донеччині. Уже сім місяців родина не має жодної звістки про нього, але не втрачає віри.
Тетяна Швець прийшла до Алеї, аби нагадати про свого сина Олександра, який зник безвісти 2 січня 2025 року поблизу Новоєлизаветівки. Є лише непідтверджені свідчення, що він може перебувати у полоні.
Єлизавета Могильна шукає батька Віталія, який зник на Покровському напрямку у 2024 році. Минуло вже понад рік, але родина продовжує чекати й сподіватися.
Батьки Анатолій Іващенко та Микола Батожок прийшли вшанувати своїх синів — військовослужбовців бригади “Лють” полку “Цунамі”, які зникли безвісти в один день на Донеччині.
Під час відкриття благочинний Гайсинського округу ПЦУ протоієрей Ярослав Вольвин освятив банери та звершив молитву за полонених і зниклих безвісти захисників України.
“Алея Надії” у Гайсині — це не просто стенди зі світлинами. Це мовчазний крик сердець, що чекають. Це місце, де біль поєднується з вірою, а сльози — з надією. І допоки палає ця надія, жоден із захисників не буде забутий.