Прощання із Василем Поповим стало ще одним болючим нагадуванням про ціну свободи.
Сьогоднішній день став чорним для Краснопільської громади на Гайсинщині. Село Гранів у жалобі зустріло та з усіма військовими почестями провело в останню путь свого земляка — захисника України Василя Попова.
Про це повідомили на сторінці Краснопілка Муніципалітет.
Його життєвий шлях розпочався 13 липня 1974 року на Донеччині. Саме там, на своїй малій батьківщині, у місті Жданів, минули перші роки життя. Та вже у шестирічному віці Василь разом із мамою повернувся до рідних у Гранів, де й виріс, навчався та формувався як особистість.
Після закінчення місцевої школи він здобув фах у Вороновицькому професійно-технічному училищі, опанувавши професії монтажника технологічного обладнання та електрозварювальника. Працював у місцевому господарстві, проходив строкову службу у підрозділах Військово-морського флоту в Севастополі, а згодом — у різних містах України, зокрема в Ладижині та Києві.
Та де б не був, його серце завжди поверталося до рідного Гранова. Тут він створив сім’ю, виховував сина Віктора та доньку Катерину, працював і будував плани на майбутнє.
6 листопада 2023 року Василь Попов став на захист України, був мобілізований до лав Збройних Сил. Служив стрільцем-снайпером у складі механізованого підрозділу. Уже 8 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Невельське на Донеччині, він зник безвісти.
Майже два роки рідні жили між надією і болем. І лише 26 березня 2026 року стало відомо найстрашніше — тіло воїна було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.
Сьогодні громада віддала своєму Герою останню шану. Василь був простою людиною, єдиним сином у матері, люблячим батьком і мужнім захисником. Його життя, як і життя тисяч українців, обірвала війна.
