Традиційні українські прикраси знову повертаються у сучасну моду — але не лише як аксесуар, а як частина культурної ідентичності. Майстриня з Тростянця Оксана Повидало створює силянки — вузькі бісерні стрічки, у кожній з яких зашифрована історія, символіка та глибока любов до України.
Журналістка «Гайсин онлайн» поспілкувалася з умілицею, щоб дізнатися, як народжується сучасна силянка, у якій оживають традиції українського Поділля.
«Мені цікаво розуміти, що воно і звідки воно йде, — розповідає Оксана. — Це не просто прикраса з бісеринок, а частинка нашої культури й історії».
Її шлях до бісерного мистецтва почався ще у дитинстві. Вона згадує, що тоді часто створювала браслети й маленькі прикраси з бісеру. Через роки це дитяче хобі переросло у справжню справу життя.
«Я знайшла свої дитячі роботи з бісеру і зрозуміла: це було не випадково. Це те, що потрібно розвивати далі», — ділиться жінка .
Спочатку вона займалася різними видами рукоділля, але саме інтерес до старовинних українських прикрас став поштовхом до вивчення техніки «силяння» — традиційного ручного ткацтва, у якому кожна бісеринка пришивається окремо. Навчалася майстриня самостійно, переглядаючи онлайн-майстер-класи, а згодом почала спілкуватися з дослідниками українського бісерного мистецтва, вивчаючи походження орнаментів і регіональні особливості.
Оксана Повидало особливу увагу приділяє саме традиціям Подільського регіону, прагнучи відтворити автентичні орнаменти. Для неї кожен виріб — це не просто декоративний елемент, а носій глибшого змісту.
«Створення силянки — це як розмова з минулим, — каже майстриня. — Через орнамент, через колір можна відчути зв’язок із предками, із землею, на якій вони жили».
Її перші успішні роботи — це відтворені вузькі стрічкові гердани, схожі на ті, що бачимо на відомому портреті Лесі Українки. Вони одразу знайшли свого поціновувача й стали поштовхом до подальшої творчості.
Рукодільниця використовує якісний бісер, адже історично Поділля та Західна Україна отримували сировину саме з Чехії — одного з центрів бісерного виробництва. Вона зізнається, що у кожну роботу вкладає не лише майстерність, а й шану до народних традицій.
«Хочеться, щоб силянка знову зайняла своє місце у сучасному світі — як символ української ідентичності. Вона чудово поєднується і з вишиванкою, і з сучасним одягом», — переконана пані Оксана.
Сьогодні свої прикраси вона створює переважно на замовлення, реалізуючи їх через інтернет. Її роботи вже мають шанувальників не лише на Поділлі, а й далеко за його межами.
