Сорок днів тому Україна втратила мужнього захисника — Вячеслава Ровишина. Його ім’я назавжди залишиться символом відваги, вірності та самовідданості своїй країні. Колектив ДТЕК Ладижинська ТЕС, де Вячеслав працював 26 років, з болем згадує свого колегу та друга.
Вячеслав пройшов професійний шлях на станції від машиніста-обхідника до начальника зміни, а згодом — моториста багерної насосної. Його пам’ятають як щиру, добру та світлу людину, яка завжди дарувала позитив і тепло.
«Ми заряджалися від нього добром і позитивом… Грілися, як під сонечком, від того світла, яке він випромінював», — згадують співробітники Ладижинської ТЕС.
З початком повномасштабного вторгнення Вячеслав без вагань став на захист Батьківщини у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Спершу він був зв’язківцем, а після навчання — мінометником. За героїчну оборону Вугледара нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
На фронті він отримав позивний «ДТЕК». Він завжди мав із собою інструменти та знаходив спосіб провести світло, організувати зарядку для техніки, подбати про обігрів побратимів — і справді залишався тим, хто дарував світло навіть у найтемніші часи.
17 травня поблизу селища Горіхове на Донеччині Вячеслав загинув у бою. У нього залишилися батьки, дружина та син.
Світла пам’ять Герою! Вічна шана за його внесок у свободу України.