39 років тому Україна зазнала однієї з найстрашніших техногенних катастроф у світовій історії – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Її наслідки торкнулися майже кожної української родини, а радіоактивний пил, піднятий вибухом, рознісся далеко за межі нашої країни.
Чорнобильська трагедія й досі нагадує про себе: забруднені водойми, ліси, отруєні ґрунти, невиліковні хвороби й тисячі загублених людських життів. Це — болючі свідчення того, якими можуть бути наслідки техногенних катастроф.
Масштаби трагедії могли бути ще страшнішими, якби не героїчна самопожертва сотень тисяч ліквідаторів. Вони, ризикуючи власним життям та здоров’ям, виконали свій обов’язок перед людством, стримавши подальше поширення радіації.
На жаль, щороку ряди ліквідаторів рідшають – роки і наслідки опромінення дають про себе знати. Ми зберігаємо світлу пам’ять про героїв Чорнобиля та дякуємо усім, хто й сьогодні залишається активним – бере участь у громадському житті, волонтерить, підтримує наших захисників.
Тоді, у 1986 році, вони стали на боротьбу з невидимим ворогом. Сьогодні – протистоять видимій загрозі. Окупація Запорізької та Чорнобильської АЕС у новітній війні ще раз нагадує: небезпека для людства залишається реальною.