Єдиний учасник аукціону та символічна ціна — що стоїть за продажем Чечельницького спиртзаводу і чи виграє від цього регіон.
Продаж державного майна в Україні дедалі частіше викликає більше запитань, ніж відповідей. Останній приклад — приватизація Чечельницького спиртзаводу на Вінниччині, який фактично оцінили у суму, порівняну з вартістю невеликої міської квартири.
У рамках онлайн-аукціону, що відбувся через систему Prozorro.Продажі, єдиним учасником стала київська компанія Оіл-Транссервіс Груп. Її пропозиція — 1,2 мільйона гривень — лише незначно перевищила стартову ціну у 1,149 млн грн.
Про це розповіли на сторінці Новини Вінниці.
Актив із минулого — чи шанс на майбутнє?
Чечельник — невелике селище, для якого подібні підприємства традиційно були економічною опорою. Єдиний майновий комплекс заводу включає 45 об’єктів нерухомості, транспорт та інше обладнання. Частина активів навіть розташована за межами області — у місті Кодимі.
Втім, ключовий нюанс — земельні ділянки не входять до складу об’єкта приватизації. Це суттєво знижує інвестиційну привабливість і пояснює, чому аукціон не викликав конкуренції.
Один учасник — тривожний сигнал
Факт, що на торги прийшла лише одна компанія, свідчить не лише про стан конкретного підприємства, а й про системну проблему. Українські спиртзаводи, більшість із яких роками простоювали або працювали зі збитками, часто потребують значних інвестицій для відновлення.
У таких умовах потенційні інвестори або не бачать економічного сенсу, або оцінюють ризики як надто високі.
Приватизація «за копійки»: зрада чи необхідність?
З одного боку, держава отримує хоч якісь кошти та позбавляється тягаря утримання збиткових активів. З іншого — виникає логічне питання: чи відповідає ціна реальній вартості майна?
Адже навіть з урахуванням зносу, 45 об’єктів нерухомості та транспортний парк навряд чи можна об’єктивно оцінити у 1,2 млн грн без суттєвих втрат для бюджету.
Що далі?
Остаточне рішення щодо результатів аукціону має ухвалити Фонд державного майна України. Якщо угоду затвердять, новий власник отримає шанс вдихнути життя у занедбаний актив.
Однак головне питання залишається відкритим: чи стане це прикладом ефективної трансформації державного майна, чи черговою історією про втрачений економічний потенціал?
У випадку Чечельницького спиртзаводу відповідь залежатиме не стільки від ціни продажу, скільки від того, що з ним зроблять після.