Останній шлях Миколи Коцана — воїна честі, сили та незламності.
Учора Бершадська громада з глибоким болем провела в останню путь воїна-захисника Миколу Федоровича Коцана — мужню, щиру й надзвичайно світлу людину, яка присвятила своє життя своїй землі, рідним та Україні.
Микола народився й виріс у рідному Усті, де закінчив школу, сформував свій характер і любов до праці. Здобувши спеціальність, він працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві, де його знали як відповідального, доброзичливого й працьовитого чоловіка. Усі, кому пощастило бути з ним знайомими, відзначали його щирість, порядність та людяність.
У 2014 році Микола одним із перших став на захист України. Він боронив державу на Донеччині та Луганщині — там, де було найважче, де перевірялась сила духу й відданість.
Побратими згадують його як людину, на яку завжди можна було покластися — мужнього, хороброго та надійного воїна, що ніколи не відступав перед небезпекою.
Повернувшись на деякий час до мирного життя, Микола продовжив працювати, боровся й переміг важку хворобу. Але коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він знову не залишився осторонь.
Зі зброєю в руках він став на покровському напрямку, виконуючи бойові завдання з тією ж самою відданістю та мужністю, з якою воював з перших років війни.
Непоправний біль пронизує серце кожного, хто знав Миколу, і всієї громади, яка сьогодні схиляє голови в скорботі.Його життя — приклад справжньої любові до рідної землі та нескореності. Його подвиг — назавжди в історії України.