Посмертні відомчі відзнаки передали рідним Юрія Дубового та Євгенія Безносюка — воїнів, чиї життя обірвала війна на Донеччині.
У Гайсинській громаді вшанували пам’ять українських захисників, які віддали життя за свободу та незалежність держави. Їхнім родинам передали відомчі нагороди, присвоєні військовослужбовцям посмертно.
Про це повідомили на сторінці Гайсинської РВА.
Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатанський Хрест» нагороджено старшого солдата Юрія Дубового та солдата Євгенія Безносюка. Євгеній Безносюк також посмертно удостоєний відзнаки Міністра оборони України «Хрест Сухопутних військ».
Для рідних ці нагороди — не просто металеві знаки пошани. За кожною з них стоїть життя людини, її родина, спогади, мрії та плани, які назавжди змінила війна.
Юрій Дубовий: майже рік очікування звістки
Юрій Олександрович Дубовий народився 10 жовтня 1965 року, жив у селі Зятківці. Старший солдат, старший стрілець-оператор 1-ї стрілецької роти військової частини А4821, він виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту.
Після бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області, де воїн загинув 5 травня 2024 року, майже 11 місяців його вважали зниклим безвісти.
Лише після проведення експертизи у Житомирі особу Юрія Дубового вдалося ідентифікувати та офіційно встановити факт його загибелі.
7 квітня 2025 року Героя поховали на кладовищі села Зятківці з військовими почестями.
Євгеній Безносюк: понад рік у статусі зниклого безвісти
Євгеній Ігорович Безносюк народився 6 грудня 1995 року, був уродженцем села Кіблич. У червні 2024 року чоловік став до лав Збройних Сил України.
Солдат, водій 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти військової частини А4962, він загинув 15 вересня 2024 року поблизу Українська Покровського району Донецької області.
Понад 14 місяців родина чекала на остаточну звістку про його долю. Лише після проведення слідчих дій та ДНК-експертизи вдалося підтвердити загибель захисника.
6 листопада 2025 року Євгенія Безносюка поховали на Алеї Слави кладовища села Огіївка з усіма військовими почестями.
Посмертні нагороди стали ще одним свідченням мужності та самовідданості двох українських воїнів. Їхні імена назавжди залишаться в історії Гайсинської громади та в пам’яті тих, заради кого вони боролися.