Понад 2600 внутрішньо переміщених людей, відтік місцевих жителів і старіння населення — за чотири роки повномасштабної війни демографічна карта Ладижинської громади помітно змінилася.
Повномасштабна війна стала для Ладижина не лише випробуванням для економіки та соціальної сфери, а й серйозним демографічним переломом. Місто, яке ще до 2022 року вирізнялося відносною стабільністю чисельності населення, зіткнулося одразу з кількома процесами — виїздом людей, природним скороченням населення, старінням та одночасним прибуттям тисяч внутрішньо переміщених осіб.
За даними проєкту Плану дій справедливої трансформації Ладижинської міської територіальної громади, станом на 1 січня 2026 року в громаді було зареєстровано 2609 ВПО. Це близько десятої частини її населення.
Про це розповіли на сторінці Поговоримо? Ладижин.
Ладижин довго залишався демографічним винятком
Ще до великої війни Ладижин демонстрував тенденцію, нетипову для багатьох міст Вінниччини. У 2001 році в місті проживали 22 219 людей, а у 2022-му — 22 459.
Тобто за понад два десятиліття населення фактично не скоротилося. Для порівняння, за цей же період населення Вінницької області зменшилося на 14,5%.
Однією з головних причин такої стабільності була економіка. Тривалий час значну роль відігравала Ладижинська ТЕС, а згодом важливим роботодавцем став потужний агропромисловий сектор. Наявність великих підприємств давала людям роботу та стримувала відтік населення.
Але після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася.
Перший рік великої війни став найважчим
Найбільше демографічне скорочення припало на 2022 рік.
Тоді до громади прибули 2898 людей, але виїхали 4752. Таким чином, лише міграційне скорочення становило 1854 особи. Якщо врахувати ще й природне скорочення, загальна втрата населення за рік сягнула 2024 людей.
У 2023 році до громади прибули 343 людини, а вибули 1104. У 2024-му — 256 та 397 відповідно. Загальна чисельність населення продовжувала зменшуватися.
Причому проблема не обмежується міграцією. У Ладижині стабільно помирає більше людей, ніж народжується.
У 2021 році народилися 156 дітей, а померли 374 людини. У 2022-му — 161 і 331 відповідно. У 2023 році — 127 та 324, а у 2024-му — 172 і 313.
Певним позитивним сигналом стало те, що у 2024 році природне скорочення зменшилося до 141 людини.
Війна принесла до Ладижина тисячі нових мешканців
Одночасно з відтоком частини місцевого населення громада стала прихистком для людей, які були змушені залишити свої домівки через війну.
На початку 2022 року в Ладижинській громаді обліковували лише 286 ВПО. Через рік їх було вже 3112.
На початок 2024 року кількість зареєстрованих переселенців становила 2389, а на початок 2025-го — 2296.
Упродовж наступного року ця цифра знову зросла. На 1 січня 2026 року в громаді було 2609 ВПО — приблизно на 14% більше, ніж роком раніше.
Водночас змінюється і характер переселення. Якщо на початку повномасштабної війни до Ладижина приїжджали переважно люди, які рятувалися від бойових дій, то згодом громада почала приймати й фахівців, які переїжджали сюди разом із роботою.
Показовим є приклад працівників Курахівської ТЕС. Їхній переїзд допоміг частково компенсувати кадровий дефіцит на Ладижинській ТЕС.
Переселенці також поповнили медичну сферу. Залучення нових фахівців дозволило розширити перелік спеціалізованих медичних послуг.
Зростає серед ВПО і частка людей працездатного віку та чоловіків. Для громади, яка відчуває дефіцит кадрів, це має вже не лише соціальне, а й економічне значення.
Ладижин поступово старіє
На початок 2025 року чисельність постійного населення Ладижинської громади оцінювалася у 21 467 осіб.
Більшість — 19 382 людини — проживали безпосередньо у Ладижині. Ще понад дві тисячі — у селах громади.
Водночас змінюється вікова структура населення.
Діти до п’яти років становлять 4,4% населення, діти віком від 6 до 17 років — 14%. Людей віком 18–39 років — 25%, а найбільшу групу формують мешканці від 40 до 64 років — 35,9%.
Ще близько кожного п’ятого жителя громади — людина віком 65 років і старше.
Це означає, що поряд із міграційними втратами Ладижин стикається з іншою довготривалою проблемою — старінням населення та зменшенням частки дітей.
Чи стануть переселенці новими ладижинцями?
Сьогодні перед громадою постає вже інше питання: не лише як допомогти ВПО пережити вимушене переселення, а й як створити умови, за яких вони захочуть залишитися в Ладижині надовго.
У громаді працює Рада з питань ВПО, людей намагаються залучати до місцевих підприємств та установ. Для окремих працівників передбачені допомога з пошуком житла, компенсація оренди, працевлаштування членів сім’ї та влаштування дітей до закладів освіти.
Для працівників соціальної сфери та комунальних установ передбачена компенсація оренди житла до 6 тисяч гривень на місяць.
Однак саме житло залишається одним із найскладніших питань.
Під час дискусії «ВПО в економіці громади» у квітні 2026 року серед ключових умов довгострокової інтеграції переселенців називали дві речі — роботу та доступне житло.
Із вакансіями ситуація у Ладижині виглядає відносно сприятливо. Значно складніше — із доступною орендою та можливістю придбати власне житло.
Демографія Ладижина після війни залежатиме від людей
За перші три роки повномасштабної війни населення громади скоротилося на 4,4%. Для порівняння, середній показник по Вінницькій області становив 7%.
Однією з причин меншого скорочення автори Плану називають саме прибуття та інтеграцію внутрішньо переміщених людей.
Тож сьогодні 2609 ВПО — це не просто статистика війни. Це лікарі, енергетики, працівники підприємств, соціальної сфери, батьки та діти, які вже стали частиною життя громади.
Для Ладижина, який одночасно втрачає населення через міграцію, низьку народжуваність і старіння, переселенці можуть стати важливим демографічним ресурсом.
І від того, скільки з них вирішать залишитися, залежатиме значно більше, ніж просто кількість людей у статистичних звітах. Йдеться про майбутнє місцевих підприємств, шкіл, лікарень, комунальних служб і самого міста.
Ладижин змінюється. І нині його демографічне майбутнє формується не лише цифрами, а й рішеннями людей — залишатися, повертатися чи починати нове життя саме тут.