Після двох років випробувань, втрати спортивної бази та вимушених змін юні спортсмени Ладижина відновлюють повноцінні тренування й повертають віру у майбутнє.
У Ладижині вперше за останні два роки юні веслувальники змогли провести повноцінне тренування на великій воді. Для спортсменів і тренерів це стало не просто черговим заняттям, а справжнім символом відновлення, витримки та надії.
Про це розповіли ина сторінці ЛАДИЖИН В КУРСІ.
Про важливу подію повідомила тренерка секції веслування Наталія Тополова. За її словами, цього разу діти не обмежувалися тренуваннями поблизу пляжу, а вперше за тривалий час вийшли на повноцінну дистанцію — близько трьох кілометрів від нової бази. Під час занять спортсменів супроводжував тренер у катері, що забезпечувало безпеку та якісну організацію тренувального процесу.
«Діти щасливі, і в мене нові крила за спиною», — поділилася емоціями Наталія Тополова.
Для ладижинської секції веслування цей шлях був непростим. Після ворожого ракетного удару спортивна база була знищена, а разом із нею — звичний ритм тренувань, обладнання та умови для занять. Однак навіть у найскладніший період спортсмени та тренери не залишилися сам на сам із проблемою.
Наталія Тополова висловила вдячність усім, хто підтримав секцію у важкий час. Зокрема, Максиму Чекригіну, який після руйнування бази пообіцяв, що її обов’язково відбудують, а також Олександру Коломійцю – виконувачу обов’язки голови Ладижинської міської ради, який одним із перших приїхав на місце після ракетного удару та підтримав спортсменів.
Попри те, що нині спортсмени змушені виходити на воду у дві-три зміни через обмежені можливості, тренування поступово повертаються до звичного ритму. У секції вже очікують на новий понтон для виходу на воду та новий човен-одиночку для чемпіона Богдана Мельника.
Для дітей це значно більше, ніж просто спорт. Після тривалого періоду невизначеності вони знову відчули підтримку та побачили, що їхня праця, мрії та майбутнє залишаються важливими для громади.
Як зізнається тренерка, саме в очах вихованців вона вперше за довгий час побачила той самий вогник — сильний, справжній і незламний.
Ладижинські веслувальники повертаються на воду. А разом із ними повертається і віра в те, що навіть після найважчих втрат можна знову рухатися вперед.
ч