Світла пам’ять про воїна, який залишив по собі доброту, гідність і вірність обов’язку.
Тростянеччина з глибоким сумом і невимовним болем провела в останню путь свого земляка — Олексія Кузіна, жителя села Тростянчик. Йому було лише 50 років…
Його життя було простим і водночас гідним — наповненим працею, турботою про родину та щирим ставленням до людей. Народжений 2 травня 1975 року, Олексій змалку знав ціну праці. Обравши професію столяра, він усе життя працював сумлінно, залишаючи по собі не лише зроблену роботу, а й повагу тих, хто його знав.
Його пам’ятають як людину надійну й добру. Відкритий, щирий, завжди готовий допомогти — саме таким він залишився у спогадах рідних, друзів та односельців. Він умів підтримати словом і ділом, і тому його цінували та поважали.
Про це розповідають на сторінці Тростянецької селищної територіальної громади.
Коли Україна потребувала захисту — він не залишився осторонь.
25 серпня 2025 року був призваний до лав Збройних сил України. Служив у званні старшого сержанта, обіймав посаду командира відділення охорони. Вірний присязі та своєму обов’язку, він гідно виконував свій військовий шлях.
23 березня 2026 року серце Захисника зупинилося… Після важкої хвороби, перебуваючи на лікуванні у військовому госпіталі в Києві, він відійшов у вічність.
