Учора, 21 грудня, площа біля центрального парку селища Тростянець стала місцем сили, болю та незламної надії. Родини військовослужбовців та небайдужі мешканці вийшли з плакатами, закликаючи повернути захисників додому.
Учасники вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу. Головна мета заходу — нагадати суспільству про долю героїв та підтримати їхні родини у спільній боротьбі за повернення близьких.
Журналісти онлайн видання Гайсин онлайн побували на місці проведення акції.
Атмосфера на площі біля центрального парку була сповнена як болю, так і надії — кожен присутній мав змогу висловити слова підтримки родинам, які вже довгий час живуть у стані невідомості.
Інна Тимошенко, дружина зниклого військовослужбовця Руслана Тимошенко
Чоловік Інни зник у лютому 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Богданівки на Донеччині.
«Мій чоловік став на захист Батьківщини ще у 2022 році. Він не тікав і не ховався — він справжній чоловік, який мужньо виконував свій обов’язок. Руслан пішов захищати не просто свою сім’ю, він пішов захищати нас усіх. Я безмежно пишаюся ним, – розповідає Інна Тимошенко. – За кожним зниклим — дружина, що не спить ночами, діти, які чекають батька, та батьки, які відмовляються вірити в найгірше. Поки ви плануєте свій вечір — хтось у полоні ділить шматочок хліба на три частини. Поки ви обіймаєте дітей — хтось забуває запах власної домівки. Ми стоїмо тут під снігом і дощем не тому, що нам це подобається. Це єдина ниточка, яка тримає наших рідних на цьому світі. Не проходьте повз наш біль, бо байдужість — це те, на що розраховує ворог».
Віталій Крушельницький, батько зниклого військового Вадима Крушельницького
Син Віталія зник поблизу Білогорівки Луганської області 17.10.2022 року.
«Я тут, на цій площі, бо не маю права мовчати. Ми повинні невпинно нагадувати про наших синів, щоб їхні імена звучали, щоб пошуки не зупинялися ні на мить. Ми не дамо світу забути про них, – поділився Віталій Крушельницький. – Надія — це те, що тримає мене щодня. Вадим ніколи не боявся роботи й завжди допомагав людям, а тепер допомога потрібна йому. Участь у таких акціях для мене — це обов’язок.»
Акція вкотре довела: ми сильні лише тоді, коли ми разом. Громада продовжує стояти пліч-о-пліч із родинами захисників, розділяючи їхню віру в те, що кожен воїн обов’язково повернеться до рідного дому.
«Ми тут, щоб кожна мати, дружина та дитина відчули: їхній біль — це наш спільний біль. Ми не маємо права забувати про тих, хто віддав свою свободу чи життя за нашу безпеку», — зазначають організатори заходу.